Сінаж і силос в домашніх умовах: як заготовити соковитий корм на зиму в селі

Силос і сінаж – це види корму, зроблені із зеленої маси. Нею виступає кукурудза, конюшина, суданка, люцерна, сорго, лугова трава, пшениця і ячмінь (на певних етапах розвитку). У домашніх умовах може використовуватися надземна частина коренеплодів (буряк, морква) і навіть бур'яни.

Користь сінажу та силосу в тому, що в них зберігається більше корисних речовин.

Досягається це завдяки тому, що перед заготівлею сировину не потрібно висушувати. Між собою силос і сінаж відрізняються за вмістом вологи:

• силос повинен містити 65-80% води (через це в масі відбувається процес, який нагадує заквашування);
• в сінажі вологи має бути не більше 60%, а оптимальний діапазон – 50-55 відсотків.

Для порівняння, сіно має вологість 17-20%. На сонці разом з водою втрачаються поживні речовини. Тому для повноцінного харчування його коровам і козам буде недостатньо.

У статті розберемо питання:

1. Коли починати заготівлю?
2. Як вибрати вихідну сировину?
3. Які інструменти знадобляться?
4. Як зберігати силос і сінаж в домашніх умовах?

Про норми видачі такого корму тваринам ми говорити не будемо, оскільки вони залежить від різних факторів. Тим більше, що в домашніх умовах заготівля проводиться за можливостями (скільки вийшло зробити – стільки й видають господарським тваринам), а основу раціону складатимуть традиційні солома і сіно.

Навіщо тваринам давати силос

У сільськогосподарських тварин предки і сучасні родичі в дикій природі в зимовий період спокійно харчуються сухим нідножним кормом. У теорії, свійська птиця, корови, кізи та інша худоба також можуть прожити на самому убогому раціоні. Але наскільки це правильно?

Зовсім неправильно. У природних умовах до холодів вже закінчується годування молоком у ссавців, птахи не відкладають яйця. Припиняється набір маси, навпаки – тварини поступово втрачають вагу.

У сільському господарстві надої, несучість і набір маси – основні показники продуктивності. Тому для досягнення хороших показників в раціоні домашніх тварин повинні бути соковиті корми. У теплий період це свіжа трава, а в зимовий – корми, приготовані із зеленої маси рослин. Якраз до цієї категорії відносять сінаж та силос.

Найкраще ефект помітний при годуванні корів і кіз, у яких він зберігає високі надої для зимового періоду. Краще підвищенню молочності сприяють тільки гарбуз, коренеплоди, але їх вартість набагато вища ніж у силосу.

Всупереч поширеному переконанню, запарювання сіна не є альтернативою для сінажу або силосу. Завдяки такій обробці корови краще з'їдають корм, але на продуктивності це практично не позначається. Якщо додавати силос в мішанки, то його їдять також птахи.

З чого робити силос і сінаж

Оптимальна сировина для приготування силосу – кукурудза на стадії воскової стиглості. Саме цю культуру силосують в великих масштабах для тваринницьких ферм. В ями також закладають подрібнене листя буряка, лугові злаки. А ось з бобових рослин (конюшина, донник, люцерна) краще робити сінаж.

Всі їстівні бур'яни (лобода, суріпиця) до стадії утворення насіння придатні для приготування корму. У сінаж додають відходи, які утворюються при стрижці газону. Єдине зауващення, якого потрібно дотримуватися при закладці на силосування трави: не можна допускати попадання алергенних бур'янів і рослин з гірким присмаком (наприклад, полину).

Як зробити силос своїми руками

Коли кукурудза досягає воскової стиглості, в стеблах і листках залишається оптимальна для силосування кількість вологи. Ще одна перевага: перед подрібненням можна зібрати качани, щоб вони дозрівали окремо. Зазвичай цей момент настає через 80-90 днів після посадки, тобто припадає на початок-середину серпня, але для різних регіонів терміни відрізняються.

Якщо вам потрібно повалити велику кількість кукурудзянки, скористайтеся сегментною косаркою для мотоблока.

Вручну різати стебла зручно штиковою лопатою. Крайку попередньо краще заточити. Однією рукою беруться за верхню частину стебла, рубають під корінь і складають у купи. Такий спосіб хороший, оскільки не потрібно нахилятися, а значить, спина отримує менше навантаження.

Далі стебла кукурудзи зв'язують шпагатом, переносять на господарський двір. Для подрібнення можна скористатися ручною січкарнею, але ефективнішими будуть траворізки з електроприводом. Зверніть увагу, що модель повинна підходити для соковитого корму. Фракція подрібнення повинна бути 3-7 см. Із завданням впораютьсяпобутові подрібнювачі для стебел кукурудзи. При виборі обладнання переконайтеся, що модель здатна переробляти велику кількість стебел. До цієї категорії відноситьсяМлин-8 від Млин-Ок (більше 300 кг/год),ДТЗ КР-20С (від 150 кг/год). Виходячи з можливостей переробки здійснюйте прибирання кукурудзи. Не має сенсу валити все поле, якщо за раз можна подрібнити близько 200 кг, оскільки стебла будуть пересихати.

Якщо кукурудзяний силос занадто вологий, то слід додати в нього солом'яну січку. Використовувати додаткові препарати (ферменти для заквашування) не потрібно, оскільки при таких кількостях силосу весь процес проходить добре природним чином.

Де і як зберігати домашній силос

Зазвичай силос зберігають в траншеях (ямах), оскільки цей спосіб найдешевший і дозволяє заготовляти сотні тонн корму. У домашніх господарствах також можна організувати таке сховище. Проте, зручнішою буде заготовка в мішки (целофанові), бочки або спеціальні рукави. Бетонні кільця також підходять, але з них незручно забирати корм.

Укладають силос шарами. Кожен шар утрамбовують, щоб прибрати зайве повітря, а потім масу накривають, щоб запобігти його доступу. Відсутність повітря – один з основних критеріїв приготування сінажу та силосу.

При домашньому виготовленні заміряти температуру всередині не обов'язково, оскільки корм не викладається шарами такої товщини, як при фермерських заготівлях. Готовність силосу настає через 45-60 днів, а зберігати його можна більше року.

Правила заготівлі сінажу в домашніх умовах

Сінаж має меншу вологість, а тому траву після косовиці залишають пров'ялитись. Якщо покіс відбувається в жарку погоду, то на це йде кілька годин. Також можна скосити траву ввечері, а прибрати вранці.

Час вибирають так, щоб у рослини ще не з'явилися квітки. Так вдається знизити осипання листя. У будь-якому випадку, втрати зеленої маси при приготуванні сінажу нижче ніж сіна.

Косити краще партіями, а не за раз. Так буде гарантія, що сировина не пересохне. На відміну від збирання кукурудзяних стебел, тут своїми руками не вдасться впоратися. Краще використовувати мотоблок знавісним обладнанням (роторна або зубчаста косарка) або тріммер (бензокосу). Мотоблок здатний істотно спростити роботу: наприклад, для перевезення призначені причепи-адаптери, є граблі для згрібання трави у валки.

Фермери рекомендують не пересушувати траву для сінажу. Але все ж краще закласти на зберігання більш суху сировину (прийнятним вважається вміст вологи 40%), ніж занадто соковиту (більше 60%).

Траворізки використовуються тільки ті, які підходять для соковитих стебел. Хороший варіянтMastak, нержавіюча дробаркаЗубренок КЗ-4 або універсальний подрібнювач (ДКУ)Фермер Д-3.

Правила і способи зберігання сінажу такі ж як і при заготівлі силосу. Місце слід вибирати так, щоб воно знаходилося якомога ближче до місця утримання (годування) тварин. Прямо на місці подрібнюють зелену масу, відразу укладають її.

Викопують яму на невеликому підвищенні, щоб в неї не потрапляла вода. Якщо ви для зберігання сінажу використовуєте траншею, зробіть на ній пологий спуск, щоб спрощувати забір кормів.

Перед тим, як давати силос і сінаж в корм, переконайтеся, що він приготовлений правильно. Колір у нього повинен бути зелений, з буроватим відтінком; запах приємний. Верхній шар а також корм з осередками цвілі для годівлі не використовують.